Misto Sad

Ким я є

Олексій Овчинников: “Щодо питання української мови – просто потрібно робити класний культурний продукт”

Олексій Овчинников – громадський активіст та президент центру танцю “Грація” у Слов’янську. Нещодавно чоловік організував у місті концерт гурту “Бумбокс”, який виявився найбільшим платним концертом за більше, ніж 25 років.     

Про переродження Слов’янська після 2014 року,  державну мову та Україну як місце, де можна заробити свій перший мільйон розповідає Олексій Овчинников. 

Фото - Сергій Мірошниченко

Фото - Сергій Мірошниченко

Про свою справу 

Центр танцю “Грація” заснувала в 1983 році мама Олексія – Галина Овчинникова. Зараз в області є 5 студій центру. Випускники “Грації” стають переможцями турнірів та танцюють по всьому світові:

 - Моя мама була тренеркою, тому вона мене віддала на танці, коли мені було років 6. Я був категорично проти, пручався років до 12, але в мене нічого не вийшло. Врешті-решт у 12 років щось перемкнулося і зараз я не знаю, як без цього жити, мені це дуже подобається. У нас величезний клуб, купа танцівників, випускників, які живуть, танцюють, або не танцюють по всьому світові. Це така велика сім’я, - розповідає чоловік. 

Олексій каже, що колись думав про переїзд, але сприймає роботу та діяльність центру “Грація” дуже емоційно:

-  Враховуючи, що цей клуб пов’язаний з мамою, то це дуже важко, бо це емоційні речі. З одного боку, сотні тисяч людей так роблять і немає проблем, з іншого – для мене це важко. Було багато моментів, і в 2014 році я виїхав, ми почали шукати роботу для всіх-всіх, але на щастя, ми знову змогли повернутися сюди і робити свою улюблену справу.  

Фото - Сергій Мірошниченко

Фото - Сергій Мірошниченко

Про зміни на Сході 

Олексій пояснює, що регіон дуже змінився після 2014 року: хтось пішов в армію, хтось почав займатися активізмом, хтось волонтерити. Каже, що є багато людей, які намагаються щось змінювати та жити по-іншому:

-  Був момент, коли все ніби добре, потім це все воєнні дії забрали. Ми всі виїхали і стали на певний період такими емігрантами: у тебе був бізнес, якась робота, інтереси, знайомі, і в один день – все. Все вмерло. А тоді це все повертається. Ти по-іншому все оцінюєш, ставишся. Я це називаю “точкою нуля”, бо ми обнулилися. Люди, які виїхали з Донецька і не повернулися, то в них зовсім інший стан, я навряд можу це коментувати. Але можу сказати про себе – у тебе щось було, потім в один день зникло, а потім знову повернулося. І ти розумієш, або це все треба кардинально змінювати, або валити звідси. 

Фото - Сергій Мірошниченко

Фото - Сергій Мірошниченко

Про молодь

Олексій пояснює, що молодь Києва чи західної України має приклад громадської діяльності, тому може трішки відрізнятися:

-   Я б не ділив молодь по регіонах. Так, можливо, на Заході ситуація трішки інша, бо люди бачать перед собою приклад, а в нас до 2014 року ніякої громадської діяльності взагалі не було, або вона була фейкова якась, щось типу “Молодые регионы” – просто політична реклама для молоді. А звідки люди мають дізнатися, що можна змінювати свій регіон, щось робити? Вони живуть в світі, де цього немає. І я не думаю, що це питання Сходу чи Заходу. 

Питання молоді в невеликих містах актуальне, адже більшість виїжджає у великі міста. Тому Олексій намагається розвивати культурне життя тим, що запрошує музичні гурти в Слов’янськ:  

-   Тут немає такого активного життя – соціального, громадського і всього іншого, то люди виїжджають. Саме місто це похідна жителів, все, що в місті є – це те, що жителі зробили або не зробили. Люди, які можуть змінити місто, з нього їдуть – то що там лишиться? Тільки минуле. Ідея запрошувати сюди виконавців – це створити тут точку життя, щоб стимулювати людей жити, спілкуватися і лишатися в цьому місті. Бо просто виникає питання: от навіщо тут жити? Бо народилися тут батьки? В сучасному світі це не причина.

Фото - Сергій Мірошниченко

Фото - Сергій Мірошниченко

Про українську мову  

Олексій каже, що  в нього особисто ніколи не було проблем зі стереотипами. Навпаки, коли в 2014 році люди зі Сходу поїхали в Київ шукати роботу, то всі їм допомагали. Але все  залежить від конкретних людей та сприйняття ситуації:

-   А кажуть ще, що на Заході неадекватно реагують на російську мову. Чи в Польщі на німецьку, наприклад, я не знаю. Такі моменти є як на Заході, так і тут. Бо все одно у нас є та кількість населення, яка симпатизує Росії, це недобре, але для цього є причини. Щодо питання української мови – просто потрібно робити класний культурний продукт. Коли грає “Казка”, всім все одно, всі танцюють і співають. Ось ми робили концерт гурту “Бумбокс”, прийшло 1700 людей! Це був найбільший платний концерт за 25-28 років. А в гурту офіційна позиція, що реклама в них – лише українською. І всі зібралися, глобальної проблеми в цьому немає. Просто треба працювати.

Фото - Сергій Мірошниченко

Фото - Сергій Мірошниченко

Про майбутнє

-  Мені б дуже хотілося, щоб ми не були центральною частиною, яка розвиває Слов’янськ, а була купа різних громадських організацій та  бізнесів, бо я все одно вважаю, що все має переходити в бізнес і комерцію. Безкоштовне завжди погано сприймається і погано впливає на людей у результаті. На якомусь етапі так, а потім це має перейти в інше поле. Можливо, я помиляюся. Україна – чудова країна, щоб тут стартувати і заробити свій перший мільйон. Тут дуже багато проблем і можливостей. А питання безпеки бізнесу, вкладень і всього іншого – це вже окрема тема. Мені здається, тут можна все знайти і все втратити. Питання не в тому, де ми знаходимося, а в тому – що ми там робимо.

Ким я є

-  Я точно не знаю, що буде далі. Я постійно пробую щось нове, я такий “пробувальник”. Це і громадська діяльність, і бізнес, і проекти робимо, і мені хочеться постійно все пощупати і спробувати. Часто ти пробуєш і думаєш – нащо? Це жорстоко, боляче і все інше. Є люди, які можуть прорахувати все наперед, а мені, на щастя чи на жаль, все треба спробувати. Я дегустатор. 

Фото - Сергій Мірошниченко

Фото - Сергій Мірошниченко

Розмова представлена ГО «Місто-сад» за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID). Зміст продукції є винятковою відповідальністю ГО «Місто-сад» та не обов’язково відображає погляди USAID або уряду США. Забороняється відтворення та використання будь-якої частини цієї продукції у будь-якому форматі, включаючи графічний, електронний, копіювання чи використання в будь-який інший спосіб без відповідного посилання на оригінальне джерело.

Dasha Kyrychok